Фото проєкт "Дякую за ще один день", став фіксацію трансформації мого приватного простору, плинності часу, з 10 березня по 6 травня 2022 року. В цей період я не мала ні внутрішнього поштовху до реалізації артпроєктів, ні фактично часу, бо він був цілковито зайнятий волонтерською діяльністю.
Одного дня, помітивши, як предмети на підвіконні "розмовляють, танцюють ", почала фотографувати телефоном (фактично, навіть можливості не було для встановлення штатива, проф камери), - це стало своєрідною медитацією та ментальною прив'язкою до чогось стабільного.
Так сформувався фото проєкт "Дякую за ще один день" 32 фото вікна та одне фото з зернятами цибулини, що є уособленням надії, продовженням життя.
Ще у березні одна зі світлин поїхала до Парижу для виставки «Незламні», в культурний центр України у Франції. Тож, суцвіття з зернятами цибулинки стали моєї особистою шафкою з півником у Бородянці, моїм символом незламності.
